Супутник «Січ-2-30» завершує місію після трьох років роботи на орбіті

Український апарат дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) «Січ-2-30» завершує роботу на орбіті, розпочавши сходження з орбіти в ніч з 8 на 9 жовтня 2025 року. Про це повідомляє «Дзеркало тижня» з посиланням на незалежного аналітика космічних польотів Джозефа Реміса.

Апарат був виведений на орбіту 13 січня 2022 року ракетою-носієм Falcon 9 компанії SpaceX у рамках місії Transporter-3, що ознаменувало завершення понад десятирічної перерви в українських космічних програмах. «Січ-2-30» створювався для зйомки земної поверхні у видимому й інфрачервоному спектрах із просторовою роздільною здатністю близько 7 метрів. Його головними завданнями були екологічний моніторинг, спостереження за землекористуванням, картографування території та забезпечення реагування на надзвичайні ситуації.

Початковий етап місії був складним через особливості кластерного запуску, коли інженери не могли стабілізувати орієнтацію та підтримувати стійкий зв'язок, що спричинило проблеми з живленням від сонячних панелей. Попри ці технічні труднощі, фахівці згодом відновили контроль над супутником, і «Січ-2-30» став джерелом власних оптичних даних для України, а також дав змогу зберегти роботу наземної інфраструктури, зокрема системи планування зйомок і обробки інформації.

Створення апарата, який належить до класу малих космічних платформ з масою 170–180 кілограмів, розпочалося ще у 2011 році як модернізація дублера супутника «Січ-2». Після виходу з ладу основного апарата 2013 року резервну машину вирішили вдосконалити. Спершу запуск планували з бразильського космодрому 2017 року, але його відклали. У 2021 році він отримав оновлену назву «Січ-2-30» на честь 30-ї річниці незалежності України. Супутник обертався на сонячно-синхронній орбіті висотою 660–680 кілометрів із шириною смуги захоплення близько 46 кілометрів.

«Січ-2-30» забезпечував державні структури регулярними знімками середньої роздільної здатності, а також став важливою перехідною ланкою до нової лінійки космічних систем. Ця лінійка включатиме оптичні супутники з вищою деталізацією, радіолокаційні платформи та глибшу інтеграцію з європейськими космічними програмами. Зокрема, у 2025 році Україна узгодила участь у компонентах програми Європейського Союзу (ЄС) Copernicus, що розширює доступ до європейських супутникових сервісів і створює сприятливі умови для поєднання національних систем спостереження із загальноєвропейською інфраструктурою дистанційного зондування.