Один-два супутники Starlink щодня падають на Землю: що відбувається

Один-два супутники Starlink повертаються в атмосферу Землі щоденно, а найближчим часом цей показник зросте до п'яти апаратів на добу. Про таку динаміку розповів астрофізик Джонатан Макдауелл зі Смітсонівського інституту в інтерв'ю виданню EarthSky.

Компанія SpaceX вже вивела на орбіту понад 8000 супутників Starlink. Це число постійно збільшується через регулярні запуски нових апаратів. Водночас інші компанії та держави також активно нарощують присутність своїх систем на навколоземній орбіті.

Основна частина супутників функціонує на висотах до 2000 кілометрів над поверхнею планети. Робочий ресурс таких низькоорбітальних апаратів обмежений п’ятьма-сьома роками експлуатації.

За прогнозами Макдауелла, після повного розгортання всіх запланованих угруповань на низькій навколоземній орбіті (ННО) перебуватиме близько 30 тисяч супутників. Це включатиме системи Starlink, Amazon Kuiper та інші проєкти. Окремо на висоті понад 1000 кілометрів можуть розміститися ще 20 тисяч апаратів китайських супутникових систем.

«П’ятирічний цикл заміни низькоорбітальних супутників означатиме п’ять падінь щодня», — зазначив науковець.

Апарати повертаються в земну атмосферу з кількох основних причин:

- Вичерпання ресурсу — після 5–7 років роботи супутники виводяться з експлуатації в плановому порядку.

- Сонячна активність — спалахи на Сонці спричиняють нагрівання земної атмосфери. Унаслідок цього вона розширюється, створюючи додатковий опір для супутників. У лютому 2022 року сонячна буря призвела до втрати 40 нових апаратів Starlink одразу після запуску.

- Технічні несправності — у липні минулого року відмова ракети-носія Falcon 9 спричинила неправильне виведення 20 супутників Starlink. Більшість із них увійшла в атмосферу того самого дня.

Падіння супутників нерідко фіксують очевидці. Так, 25 вересня жителі каліфорнійського узбережжя зняли на відео яскраве світіння від супутника Starlink, що згоряв в атмосфері над затокою.

Утім, більшість таких подій залишаються незадокументованими. Це пояснюється тим, що близько 70 відсотків земної поверхні покрито водою. Крім того, падіння в нічний час або за яскравого денного світла рідше потрапляють в об’єктиви камер.

Макдауелл описав простий метод розпізнавання космічного сміття та природних метеорів. Ключовим параметром є швидкість руху об’єкта.

Метеор, навіть великий, перетинає небо за кілька секунд і зникає. Його траєкторія коротка та швидка. Натомість фрагменти космічного сміття рухаються повільніше — їхня кутова швидкість порівнянна зі швидкістю літака, хоча фактична швидкість значно вища через велику висоту. Такий об’єкт може бути видимим протягом декількох хвилин, поступово перетинаючи небосхил.